Лихолобова Зоя Григорівна
(29.09.1926–22.05.2014)
Професор кафедри історії слов’ян, доктор історичних наук

У родинному колі

Народилася в м. Сталіні. Навчалася у середній школі № 3 м. Сталіна. У 1948 р. закінчила історичний факультет Сталінського державного педагогічного інституту. Викладала історію в металургійному технікумі, одночасно працюючи в бібліотеці Обласної партійної школи, а у 1950–1955 рр. викладала історію СРСР у цій партшколі.
З 1956 р. працює в Донецькому педагогічному інституті: старшим викладачем кафедри історії (1956–1963 рр.); доцентом кафедри історії СРСР (1964–1973 рр.); деканом історичного факультету (1971–1972 рр.); старшим науковим співробітником-докторантом (1973–1974 рр.); завідувачем кафедри історії СРСР (1975–1996 рр.); з 1997 р. – професором цієї ж кафедри, а з 1999 р. – професором кафедри історії слов’ян.
Головний напрям наукових досліджень – соціально-економічні та політичні процеси в Донбасі у XX ст. Кандидатська дисертація, присвячена темі соціалістичного змагання, захищена в Харківському держуніверситеті (1963 р.); докторська дисертація «Робітники Донбасу в добу соціалістичної реконструкції народного господарства» – в Інституті історії АН УРСР (1974 р.).
Виступила як дослідник та організатор підготовки колективних праць з історії Донецького регіону. Для книги «Історія міст і сіл УРСР. Донецька область» (Київ, 1968. 940 с.) написала у співавторстві з місцевими істориками-краєзнавцями 5 нарисів (міста Дружківка, Костянтинівка, Краматорськ, Сніжне, село Благодатне), а також у співавторстві з науковцями – узагальнюючий нарис з історії Донецької області. Одночасно була членом редакційної колегії тому.
У колективній праці «История рабочих Донбасса в двух томах» (Киев: Наук. думка, 1981. Т. 1. 328 с; Т. 2. 432 с.) виконувала обов’язки члена Головної редакційної колегії видання та заступника відповідального редактора першого тому. Особисто написала дві глави книги.
Під керівництвом З. Г. Лихолобової підготовлено науково-публіцистичне видання «Страною возвеличенный Донбасс» (Донецк, 1987. 272 с), присвячене питанням соціально-економічного та культурного розвитку Донецького регіону в 1920–1980-і рр. Виступила упорядником та головою редакційної колегії, одним із авторів цієї книги.
У 1990 р. побачила світ збірка дискусійних матеріалів, нарисів та документів «Возвращаясь к истокам» (Донецьк. 200 с), створена під керівництвом З. Г. Лихолобової (голова редколегії). У збірці, зокрема, надруковані матеріали «Круглого столу», проведеного на історичному факультеті за її головування і присвяченого пошукам нових підходів до вивчення історії Донбасу за радянських часів.
Виступила також як один із упорядників та членів редколегій археографічних видань: «Промышленность и рабочие Донбасса. 1917–1941» (Донецк, 1989. 200 с.); «Летопись единения. 1917–1982. (Донецк, 1986. 184 с.), присвяченого питанням співпраці Донбасу і промислових регіонів республік СРСР.
Активну творчу діяльність продовжила в умовах незалежної України, демократизації суспільства та наукового життя. З 90-х рр. у середовищі істориків Києва, Москви йшли бурхливі дискусії, з’явилися перші монографії, присвячені критиці сталінізму. Починалося переосмислення радянської історіографії і на регіональному рівні. У 1992 р. була затверджена тема з історії Донбасу, якою керувала З. Г. Лихолобова і яка на конкурсних засадах отримала бюджетне фінансування Міністерства освіти України. Активна творча діяльність дослідників факультету дала змогу започаткувати видання наукового щорічника «Нові сторінки історії Донбасу» (головний редактор та упорядник – З. Г. Лихолобова). Авторський колектив освоював нові методологічні принципи історичного пізнання: подолання класового підходу щодо оцінки фактів і процесів, переходу на позиції об’єктивності, неупередженості, всебічності у дослідженні минулого. На видання перших випусків часопису «Український історичний журнал» відгукнулися рецензією доктори історичних наук А. В. Санцевич і В. Г. Сарбей: «…Публікації збірки загалом відповідають вимогам, що висуваються нині до історичної літератури, відзначаються різнобічністю та зваженістю оцінок… Подібні збірники могли б видаватися в інших регіонах України». (УІЖ. 1994. № 1. С. 144–150). ВАК затвердив збірку як фахове видання, наділене правом публікації матеріалів дисертацій. Саме зі створення часопису можна вважати оформлення наукового напряму «Соціально-економічні та суспільно-політичні процеси в Донбасі (кінець XIX – початок XXI століть)», тобто фронтальне вивчення історичних процесів у регіоні від скасування кріпацтва до сьогодення.
На 2009 р. видано друком 18 книг збірки «Нові сторінки історії Донбасу». Аналіз змісту книг 3–12 репрезентовано в огляді члена-кореспондента НАН України В. М. Даниленка і доктора історичних наук Є. М. Скляренка, який завершується висновком: «…зростання наукового та дослідницького рівня впровадження новітніх методологій дослідження, розширення та поглиблення проблематики розвідок, кола аналізованих джерел, створення основи для дискусій є свідченням плідної, багатомірної, ретельної праці редколегії… Часопис розвивається та освоює як модернові, так і класичні теми й сюжети досліджень, зосереджуючи увагу читача на ґрунтовних аналітичних матеріалах з невивчених або маловивчених питань минулого регіону» (УІЖ. 2006. № 4. С. 201–206).
Принципово новим науковим напрямом стало вивчення проблеми формування тоталітарного режиму в СРСР і політичних репресій часів сталінізму. Його виникненню сприяла постанова Президії Верховної Ради та Кабінету міністрів України (1992 р.) «Про підготовку та видання багатотомної науково-документальної серії книг „Реабілітовані історією”» та відкриття для дослідників архівних фондів Служби держбезпеки України. З. Г. Лихолобову було введено до складу Донецької обласної редколегії з підготовки цього видання. Нею надруковано близько двадцяти статей, присвячених темі політичних репресій. У 1996 р. побачила світ узагальнююча праця «Сталінський тоталітарний режим та політичні репресії кінця 1930-х років в Україні» (Донецьк, 1996. 140 с.), рекомендована Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів історичних факультетів. Навчальний посібник широко використовувався у педагогічній і науковій діяльності вищих навчальних закладів. Результати подальших пошуків науковця втілено у монографічному творі «Тоталітарний режим та політичні репресії другої половини 1930-х років в Україні (переважно на матеріалах Донецького регіону)» (Донецьк, 2006. 280 с.). Авторка солідаризується з вітчизняними і тією частиною зарубіжних істориків, які інтерпретують історію радянського суспільства і влади у 30-і рр. на методологічних засадах тоталітарної теорії. На фактичному матеріалі, що був почерпнутий в архівних фондах партійних органів та УСБ України і Російської Федерації, досліджено особливості, етапи та соціально-економічні наслідки політичних репресій другої половини 30-х рр. Простежено трагічні долі багатьох репресованих за політичними обвинувачуваннями громадян, зроблена узагальнена соціальна характеристика жертв «великого терору». В рецензії доктора історичних наук Ю. І. Шаповала відзначено, що монографія є «…новим необхідним і помітним кроком у вивченні „репресивної проблематики”» (УІЖ. 1997. № 2. С. 202).
З. Г. Лихолобова очолила колектив авторів монографії «Вугільний Донбас у другій половині XX ст.» (Донецьк, 2001. 380 с.). Особисто написала 40 % обсягу книги. У цьому виданні комплексно проаналізовано техніко-економічний та соціальний процеси у вугільному басейні впродовж півстоліття. На підставі вивчення всіх показників функціонування галузі зроблено висновок про виникнення в середині 1970-х рр. і подальше загострення кризи спаду вуглевидобутку та погіршення економічних показників діяльності шахт. Значну увагу приділено виявленню об’єктивних та суб’єктивних факторів занепаду найстарішого в країні вугільного басейну. Всебічно розглянуто проблеми інженерно-технічного корпусу та провідних робітничих кадрів. Вперше простежено протягом 50 років динаміку рівня та якості життя шахтарів. Процеси, які відбувалися в Донбасі, висвітлено в контексті розвитку світової вугільної промисловості.
Окремим розділом подано досягнення та втрати ринкових перетворень у базовій галузі промисловості України. Реструктуризація вугільного виробництва, трансформація відносин власності та демонополізація вугільного видобутку, ліквідація безперспективних вугільних підприємств знайшли своє відбиття у цьому розділі. В монографії також порушено проблему соціально-економічного стану шахтарських міст, монопрофільного функціонування, яка отримала розвиток і була конкретизована у наступних публікаціях.
Як член авторського колективу взяла активну участь у написанні історії Донецького національного університету (вийшло друком три видання: 1998. 160 с.; 2002. 340 с.; 2006. 372 с.).
Окремі статті побачили світ за кордоном: Socialne economiky rozvoj Donbasu (Historiografie) (Рrаhа, 1986); On the way to decline: a Concise Historical Review of the Donbass Coalmining Industry’s Development in the 50-ies – the 80-ies of the 20-th century. University of Sanderland. The Norht East England institute of Mining and Mechanical Engineers. 2001 (у співавт.); Der Bergmann in der Historiographie (1920–2000). Sowjetische Bergleute und Industriearbeiter – Neue Forschungen. Mitteilungsblatt des Inststuts fur sozial Bewegugen. Forschungen und Forschungsberichte. Nr. 37. 2007. S. 15–29.
Узагальненням науково-дослідної діяльності вченої стало видання однотомника «Вибраних праць» (Донецьк: Юго-Восток, 2003. 500 с.). Загалом надруковано понад 230 наукових праць, зокрема 10 монографій (5 створено особисто).
Була учасником більшості Всесоюзних та республіканських наукових конференцій з проблем історії індустріалізації, історичного краєзнавства, що проводилися у 1970–80-і рр., багатьох всеукраїнських і міжнародних форумів 1990-х – початку 2000-х рр., а також членом оргкомітетів деяких із них.
Дослідницька діяльність З. Г. Лихолобової визначила напрями її науково-методичної роботи. У середині 1970-х рр., коли до університетських навчальних планів було запроваджено систему наачально-дослідницької роботи студентів (УДРС), їй було доручено організацію УДРС на історичному факультеті ДонДУ. З огляду на це вона започаткувала основні напрями роботи за цією системою: розробила та протягом багатьох років викладала курс «Основи наукового дослідження»; за планами курсу надрукувала серію науково-методичних посібників («Как написать дипломную работу по истории». Донецьк: Вид-во ДонГУ, 1976, 1980, 1986 рр.; «Научные семинары по истории». Донецьк: Вид-во ДонДУ, 1979).
У безпосередньому зв’язку з розробкою наукових проблем було підготовлено та прочитано низку спеціальних курсів. Матеріали спецкурсу «Индустриальное развитие СССР и рабочий класс» було відбито в статтях, надрукованих у Москві, Києві, Донецьку. За замовленням редакції чеського видавництва «Regionalyi Historiografias» у 1983 р. у Празі було надруковано статтю «Соціально-економічний розвиток Донбасу в умовах будівництва соціалізму: історіографія проблеми» (чеською мовою) та у 1985 р. у Братиславі (вид-во «Красний пролетар», словацькою мовою).
На матеріалах спецкурсу «Формування тоталітарного режиму в СРСР та політичні репресії 1930-х років на Україні» було підготовлено навчальний посібник «Сталінський тоталітарний режим і політичні репресії кінця 1930-х років в Україні», який Міністерство освіти України рекомендувало для студентів історичних факультетів (1996 р.), що широко використовувався науковцями і викладачами вищих навчальних закладів.
На межі 1990-х – 2000-х рр. був підготовлений і введений у навчальні плани денного та заочного відділень спецкурс «Вугільний Донбас у другій половині XX століття». Матеріали цього спецкурсу були поглиблені і знайшли відбиття в монографії, підготовленій колективом авторів під керівництвом З. Г. Лихолобової (Донецьк, 2001 р.). Вони широко використовуються в дослідженнях істориків та економістів як на рівні дисертацій, так і в студентських дипломних і магістерських роботах.
За замовленням видавництва Рур-університету Mitteilungsblatt des Instituts fur soziale Bewegungen (ФРН) З. Г. Лихолобовою підготовлено статтю «Вугільна промисловість України в історіографії (1920–2000 рр.)», надруковану німецькою мовою в збірці Forschungen und Forschungsberichte. (2007. № 37).
Аспірант З. Г. Лихолобової О. Данілін у процесі вивчення спецкурсу обрав темою своїх досліджень історію вугільної промисловості Донбасу і з цієї теми захистив роботу на ступінь магістра історії в Единбурзькому університеті (Велика Британія).
Була членом редакційних колегій наукових періодичних видань: «Вісник Донецького університету», «Історичні і політологічні дослідження» (видання ДонНУ), «Наука, релігія, суспільство» (Донецький університет штучного інтелекту), обласної редколегії «Реабілітовані історією», членом спеціалізованої Вченої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій при історичному факультеті ДонНУ.
Вела активну громадську роботу. Протягом багатьох років була заступником голови обласної організації Всесоюзного товариства «Знання».
Має такі нагороди та відзнаки:
Почесну грамоту Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом» (2003), медалі «За доблестный труд в годы Великой Отечественной войны» (1945), «За доблестный труд» (1970), «За трудовое отличие» (1986); знаки «Отличник высшего образования СССР» (1980), «Відмінник освіти України» (2000); Почесну грамоту Донецької обласної державної адміністрації «За значний внесок у підготовку та видання першого тому книги „Реабілітовані історією. Донецька область”» (2004); Почесну відзнаку Донецької міської ради «За заслуги перед містом» (2006, 2007). Знак Всесоюзного товариства «Знання» «За активную работу» (1987) та ін.
Матеріали про діяльність З. Г. Лихолобової надруковано у біографічному енциклопедичному словнику «Жінки України» (Київ, 2001. С. 255–256); біографічному довіднику «Українські історики XX століття» (Київ–Львів, 2003. С. 194–195); у книзі «Донецький національний університет» (Донецьк, 2002. С. 39, 45, 62, 89, 144, 159–161 та ін.); «З. Г. Лихолобова. Бібліографія науковця» (Донецьк, 2004. 18 с.); «„Кто есть кто” в Донецке. Биографический справочник» (Донецк: 2005. С. 191); «Учені Донецького національного університету» (Донецьк: ДонНУ, 2007. С. 186–187).