Гіршман Михайло Мойсейович
(20.10.1937–17.05.2015)
Професор кафедри теорії літератури і художньої культури, доктор філологічних наук, член-кореспондент Міжнародної Академії наук педагогічної освіти, Заслужений діяч науки і техніки України
М. М. Гіршман народився 20 жовтня 1937 р. у селищі Біра Хабарівського краю (Росія).
У 1949 р. сім’я переїхала в Самару, де Михайло Мойсейович закінчив середню школу із золотою медаллю. Велику роль в його становленні відіграли заняття в двох гуртках Палацу піонерів: театральному під керівництвом талановитого артиста і видатного педагога Оскара Йосиповича Маркова та літературному, яким керував талановитий вчитель, професіонал високого класу Василь Павлович Фінкельштейн. Їхній вплив багато в чому визначив вибір спеціальності і професії: коли М. М. Гіршман ще навчався в 9-ому класі, він вже знав, що буде філологом, вчителем російської мови і літератури.
1954–1959 рр. – роки навчання на історико-філологічному факультеті Казанського державного університету і початку наукової діяльності. З особливою вдячністю згадує М. М. Гіршман свого наукового керівника Галину Олександрівну Вишневську, яка давала можливість вільно розвиватися, поглиблюючи і укріплюючи цей саморозвиток.
Початок наукової діяльності М. М. Гіршмана активно підтримував чудовий казанський філолог, історик мови Віталій Михайлович Марков. Він активно агітував його за перехід в лінгвістичну спеціалізацію, але Михайло Мойсейович залишився вірний обраній ще на другому курсі спеціалізації з теорії літератури. І перша його публікація в матеріалах лінгвістичної конференції 1958 р. – спроба розмежувати лінгвістичний і теоретико-літературний підходи до поетичного словотворення.
Поряд з найближчою людиною і житті – дружиною
У 1959–1966 рр. М. М. Гіршман працює в школі-інтернаті № 3 селища Залісне Татарської АРСР вчителем російської мови і літератури, з 1960 р. – завідувачем навчальної частини.
У 1965 р., ще працюючи в школі-інтернаті, М. М. Гіршман захищає дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук на тему «Основні тенденції ритміко-інтонаційного розвитку російського вірша». Ця дисертація, що досліджує естетичну специфіку вірша в його історичному русі, стає основою для написання розділу «Віршована мова» в тритомній колективній праці Інституту світової літератури АН СРСР «Теорія літератури». Праця ця отримала широке міжнародне визнання і зокрема стала однією з підстав для запрошення М. М. Гіршмана на кафедру теорії літератури в Донецькому університеті під керівництвом професора І. І. Стебуна.
Саме на цій кафедрі, беручи активну участь в її створенні і у формуванні теоретико-літературних «відгалужень» Донецької філологічної школи, працює М. М. Гіршман з 1966 р. У 1969 р. він отримує вчене звання доцента, в 1978 р. захищає докторську дисертацію на тему «Ритм художньої прози і цілісність літературного твору», в 1981 р. стає професором, а в 1990–2005 рр. М. М. Гіршман завідує кафедрою теорії літератури і художньої культури та керує науковою школою і комплексною темою НДР «Художня цілісність: історичні форми її існування; єдність і різноманіття теоретико-літературних дискурсів».
Спектр наукових інтересів М. М. Гіршмана широкий: від вивчення ритму вірша і прози як необхідної умови побудови цілісності до філософського осмислення твору як діалогу і події (у сенсі, який вкладав в це поняття М. М. Бахтін).
Серед публікацій М. М. Гіршмана загальнотеоретичні роботи про сенс поняття художньої цілісності, про сучасне розуміння цієї найважливішої категорії літературної теорії, що складає основу його концепції. Саме через поняття цілісності вчений дає визначення таких ключових понять, як-от художній твір і художність літератури.
Багато статей М. М. Гіршмана пов’язані з розумінням літератури як форми комунікації, «буття-спілкування». З цієї позиції він аналізує специфіку пушкінського поетичного цілого, розглядає діалог поета і філософа: Тютчева і Соловйова, розбирає філософсько-філологічні концепції Бахтіна і Льовінаса.
У колі однодумців та друзів
Одним із головних наукових відкриттів М. М. Гіршмана стала розроблена ним у 1970-і рр. концепція ритму прози, згідно з якою, в ній, як і у вірші, неминуче діють ритмічні закономірності. Причому це не той абстрактний «ритм взагалі», про який пишуть багато літературознавців, а цілком об’єктивний, такий, що піддається науковому опису не меншою мірою, ніж віршований, – лише складніший і варіативні ший, порівняно з чітко заданим ритмом віршованої мови.
М. М. Гіршман опублікував більше 270 робіт, з-поміж яких 7 монографій і навчальних посібників. Найбільш важливі такі:
Літературний твір: Теорія художньої цілісності. Москва: «Мови слов’янської культури», 2002. 528 с.;
Літературний твір: Теорія художньої цілісності. 2-е видання, доповнене. Москва, 2007. 560 с.;
Нариси філософії і філології діалогу. Донецьк: Донну, 2007. 70 с.;
Ритм художньої прози: монографія. Москва: Радянський письменник, 1982. 367 с.;
Літературний твір: теорія і практика аналізу. Москва: Вища школа, 1991. 160 с.
М. М. Гіршман підготував 36 кандидатів і 3 доктори філологічних наук. Його учні, серед яких є і професори, успішно працюють не лише в Україні, але і в Росії, Ізраїлі, США, Білорусі, Казахстані.
М. М. Гіршман – організатор і учасник численних наукових конференцій з проблем літературознавства, культурології та естетики, відповідальний редактор тез, збірок і матеріалів, що видавалися на основі цих конференцій. З 1999 р. М. М. Гіршман – відповідальний редактор збірки літературознавства, яка регулярно видається і внесена до переліку наукових спеціалізованих видань України.
Під керівництвом М. М. Гіршмана розроблена і впроваджена в Донецькому національному університеті спеціалізація зі світової художньої культури для студентів-філологів. М. М. Гіршман організував і очолив лабораторію з вивчення єврейської культури, на основі якої в ДонНУ вперше в Україні і країнах СНД проводилася відповідна спеціалізація. М. М. Гіршман є одним із засновників недержавного вищого навчального закладу – Донецького інституту соціальної освіти.
М. М. Гіршман з 1998 р. – член-кореспондент Міжнародної Академії наук педагогічної освіти (МАНПО), з 2006 р. – експерт з проблем освіти та філології і член дослідницької ради Американського біографічного інституту (посвідчення від 19 травня 2006 р.).
Професор М. Гіршман – не лише видатний учений, він все життя в центрі подій часу, що випав йому: з 1990 р. по 1995 р. був депутатом Донецької міської Ради, головою комісії з освіти, культури і спорту. Разом зі своїми учнями і Обласним Будинком працівників культури, директором М. Б. Калініченко М. М. Гіршман неодноразово організовував і проводив літературні вечори, присвячені Пушкіну, Лермонтову, Блоку, Ахматовій, Пастернаку, що надовго запам’яталися.
М. М. Гіршман нагороджений Почесною грамотою Ради Міністрів України, а також багатьма іншими грамотами і подяками.