Обрати сторінку

 БЛИЗНЮК ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ
(1922–12.01.2015)
Кандидат історичних наук, доцент

Василь Федорович Близнюк народився в 1922 р. в с. Підставки Синівського району Сумської області. У 1936 р. переїхав до м. Сталіно Донецької області. У 1939 р. після закінчення середньої школи вступив на історичний факультет Сталінського педагогічного інституту. У 1941 р. разом зі своїми однолітками-студентами педінституту пішов на фронт. Тож тільки в 1945 р. він відновив навчання на заочному відділенні і у 1948 р закінчив вищий навчальний заклад. З 1944 по 1965 рр. працював у державних і партійних установах, був завідувачем кафедри суспільних наук Сталінського медичного інституту.
У Донецькому національному університеті працював з 1965 р. доцентом кафедри історії КПРС, першим проректором (1965–1969 рр.). Він зробив вагомий внесок у становлення і подальший розвиток університету, організацію навчального процесу, підвищення якості методичної роботи, підбір нових кадрів і спеціальностей. У 1969 р. очолив створену ним кафедру історіографії, джерелознавства та методики викладання історії. На кафедрі підібрався енергійний, працездатний, висококваліфікований колектив викладачів. За підсумками конкурсу на кращу організацію навчально-методичної, науково-дослідної та виховної роботи його кафедра кілька років посідала перше місце. З 1980 по 1989 рр. працював проректором університету з вечірньої та заочної форм навчання.
Велику увагу Василь Федорович приділяв читанню лекцій. Ним було розроблено загальний курс «Історіографія» та кілька спеціальних курсів. Підготував і опублікував лекції з найважливіших питань історії історичної науки. Лекції читав на високому науковому і методичному рівні. Проводив семінарські та практичні заняття. Керував педагогічною та іншими видами практики.
Незважаючи на активну організаційно-педагогічну діяльність, він займався науково-дослідницькою роботою. У 1959 р. захистив кандидатську дисертацію, а в 1963 р. йому було присвоєно вчене звання доцента. Його наукові інтереси були зосереджені на двох найважливіших проблемах: історії робітників Донбасу та розвитку історії історичної науки в Україні у ХХ ст. За тематикою першої проблеми ним було опубліковано окремі розділи і нариси в таких великих академічних виданнях:
– «Історія технічного розвитку вугільної промисловості Донбасу: в 2-х т.» (Київ: Наук. думка, 1969);
– «Історія міст і сіл УРСР. Донецька область »(Київ, 1970 і 1976) (російською мовою).
За другою проблемою опубліковані статті у наукових журналах:
– Визвольна війна українського народу 1648–1654 рр. в працях М. І. Костомарова. Історичні і політологічні дослідження. 1999. № 1–2;
– М. С. Грушевський про українське національне відродження (кінець ХVІІІ – перша пол. ХІХ століття). Історичні і політологічні дослідження. 2000. № 5.
В. Ф. Близнюк – організатор і учасник багатьох факультетських, університетських, республіканських, наукових і науково-методичних конференцій. Він також має великий досвід громадської роботи. Тричі обирався депутатом Донецької міської ради народних депутатів, був головою міського Товариства охорони історичних і культурних пам’ятників, заступником голови міського Товариства «Знання». В університеті був головою науково-методичної ради і головою науково-методичної комісії історичного факультету, членом Вченої ради університету та історичного факультету, заступником голови комітету ветеранів війни та праці.
Василь Федорович Близнюк нагороджений орденами «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, «Трудового Червоного Прапора», «Богдана Хмельницького» і п’ятнадцятьма медалями. У 1979 р. йому присвоєне почесне звання «Заслужений працівник вищої школи Української РСР». Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР був нагороджений нагрудним знаком «За відмінні успіхи у роботі», Міністерством освіти УРСР нагороджений знаком «Відмінник народної освіти» та медаллю А. С. Макаренка.
В. Ф. Близнюка можна назвати заслуженим ветераном праці. У нього загальний трудовий стаж 65 років, науково-педагогічний – 51 рік, 40 з яких – в університеті. Все його свідоме життя пов’язане з ДонНУ, в якому він пройшов шлях від студента довоєнного педагогічного інституту до проректора університету.