БЕЗПАЛОВ МИКОЛА ЄГОРОВИЧ
Професор кафедри історії слов’ян, доктор історичних наук

Народився 21 травня 1939 р. в селищі Ахтуба Володимирівського району Астраханської області (Російська Федерація).
Батьки прагнули прищеплювати дітям не тільки любов до праці, але й намагалися дати освіту. Однак труднощі полягали у тому, що найближча школа знаходилася на відстані 25 км від дому. Отже, Миколі Безпалову йому довелося жити в інтернаті, який був створений в селищі Ахтуба.
Про інтернат у М. Є. Безпалова залишилися тільки теплі спогади. Саме в інтернаті у Миколи зародилася мрія вступити до Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова і стати вченим.
Однак мрія була втілена в життя не відразу. Через скрутне матеріальне становище родини старші брати порадили Миколі після закінчення семирічної школи вступити до мореплавного училища, курсанти якого знаходилися на повному державному забезпеченні. Отже, у 1955 р. він став курсантом судномеханічного відділення Астраханського мореплавного училища. Дисципліна, чіткий розпорядок дня, вимогливість до курсантів виробили у Миколи вміння бути організованим, цінувати кожну хвилину.

М. Є. Безпалов у родинному колі

Після закінчення училища у 1959 р. був направлений на роботу в Каспійське рейдове пароплавство. Спочатку працював мотористом першого класу (1859–1960 рр.), а потім – механіком теплоходу (1960–1962 рр.).
Але мрією і метою життя залишався Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова. Чітко був визначений факультет – історичний. З ним було встановлено листування, отримані програми з дисциплін, які потрібно було складати при вступі. Готувався систематично і серйозно, знаючи про той великий конкурс, який необхідно витримати. Молодий механік використовував кожну вільну від роботи годину для підготовки до вступних іспитів.
І у 1962 р. мрія стає реальністю. Микола Безпалов вступає на історичний факультет МДУ ім. М. В. Ломоносова. Важкий і напружений час вступних іспитів позаду. 1-го вересня щасливий і схвильований Микола входить до аудиторії видатного центру історичної науки й освіти. Перші лекції, перші практичні заняття, знайомство з професорами університету, людьми захопленими і відданими своїй справі.
Одна з традицій історичного факультету МДУ – залучення студентів до наукової роботи з перших днів навчання. Додержуючись традицій, Микола Безпалов відразу став активно займатися історичними дослідженнями, брати участь у факультетських, університетських, республіканських і всесоюзних конкурсах студентських робіт.
У 1965 р. його робота отримала другу премію на конкурсі студентських робіт історичного факультету. У 1967 р. як учасник Всесоюзного конкурсу студентських робіт Микола Безпалов був нагороджений Дипломом Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти РРФСР «За кращу доповідь на Республіканському турі Всесоюзного конкурсу студентських робіт з суспільних наук, історії ВЛКСМ і міжнародного молодіжного руху», а також Грамотою Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР за наукову роботу, яка була подана до Ш туру Всесоюзного конкурсу студентських робіт.
П’ять років навчання в університеті були щасливими і напруженими. Інтенсивне навчання протягом семестру, влітку практика або робота в будівельних загонах. Зокрема у 1963 р. працював у складі будівельного загону історичного факультету у радгоспі «Булаєвський» Північно-Казахстанської області, де упродовж двох місяців зводили будинки для робітників радгоспу. Так з’явилася ціла вулиця, яку назвали «Історична». Цілеспрямовано працював у комсомольській і профспілковій організаціях. Комітет комсомолу МДУ нагородив Миколу Безпалова Почесною Грамотою «За активну роботу в комсомольській організації МДУ», а профком історичного факультету – Почесною Грамотою «За активну профспілкову роботу».
Уже в студентські роки сформувалося коло наукових інтересів Миколи Єгоровича: історія робітничого класу Росії і СРСР, теорія та історія політичних рухів і політичних партій, історіографія історичної науки.
Після успішного закінчення університету у 1967 р. був рекомендований до денної аспірантури історичного факультету МДУ ім. М. В. Ломоносова. Працюючи над дисертацією, одночасно брав участь у громадському житті університету, був обраний заступником секретаря бюро ВЛКСМ історичного факультету. За активну роботу нагороджений Грамотою Ленінського РК ВЛКСМ м. Москви.
Кандидатську дисертацію захистив у 1970 р., був направлений на роботу до Донецького державного університету. З цим провідним ВНЗ Донбасу пов’язана вся подальша біографія вченого. Працював асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором, а з 1995 р. – завідувачем кафедри історії слов’ян.
Педагогічну діяльність М. Є. Безпалов поєднував з науковою роботою: збирав матеріал для наступної докторської дисертації у бібліотеках і архівах Москви, Києва, Донецька та інших міст, друкував статті, брав участь у Всесоюзних, республіканських і регіональних конференціях. Основний напрям дослідження – історіографія історії політичних рухів і політичних партій Росії й України.
Знання англійської мови давало можливість досліджувати англо-американську історіографію. Ще будучи аспірантом, М. Є. Безпалов опублікував статтю в одному з найавторитетніших журналів того часу – «История СССР», який видавався Інститутом історії СРСР Академії наук СРСР. Стаття мала назву «Ленин и становление большевизма в освещении современной англо-американской историографии» (История СССР. 1970. № 2). Публікація отримала позитивний відгук серед істориків. Редакційна колегія журналу «История СССР» неодноразово пропонувала Миколі Єгоровичу підготувати нові статті, які б аналізували вивчення історії СРСР зарубіжними авторами. В результаті співпраці з престижним журналом Микола Єгорович опублікував ще дві статті: «Трудовая активность рабочего класса СССР в годы довоенных пятилеток в освещении англо-американской историографии» (История СССР. 1977. № 1) и «Рабочий класс СССР на современном этапе в освещении англо-американской историографии» (История СССР. 1981. № 1). Низка статей і матеріалів, що аналізують зарубіжну історіографію, були опубліковані в інших журналах і збірниках наукових праць. Порівняльний аналіз радянської та англо-американскої історіографії давав можливість глибше проникати в суть проблеми, яка вивчалася.
У 1985 р. Микола Єгорович опублікував монографію «Ленинское учение о партии. Историография», в якій дав комплексний аналіз літератури із зазначеної проблеми за 90 років (1894–1984 рр.). Окремий розділ книги був присвячений дослідженню вивчення цієї теми в зарубіжній історіографії. Монографія отримала високу оцінку фахівців з цієї проблеми. В рецензіях, надрукованих в журналах і газетах, вчені підкреслювали високий науковий рівень монографії, професіоналізм автора.
У 1988 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова він захистив докторську дисертацію на тему: «Ленинское учение о партии и его дальнейшее развитие КПСС. Историография проблемы». В 1990 р. отримав вчене звання професора.
Після захисту докторської дисертації М. Є. Безпалов продовжує досліджувати історію політичних партій Росії і України. Результати цих розвідок опубліковані в роботах: «Типология политических партий» (1991 р.), «Политические партии России и Украины» (у співавторстві; 1991 р.), «Формирование многопартийности в Украине» (1994 р.), «Становлення багатопартійної системи в сучасній Україні: історіографія проблеми» (2002 р.) та інших. У цих дослідженнях знайшла віддзеркалення еволюція політичних партій в Росії і Україні з кінця XIX ст. до сьогодення, еволюція від партій класових до партій парламентського типу.

Працюючи у Донецькому національному університеті, Микола Єгорович захопився новим науковим напрямом – історичним краєзнавством. Він опублікував низку статей, присвячених історії Донецького краю, є співавтором навчального посібника «История родного края» для 10–11 класів загальноосвітніх шкіл. В написаному ним 7-му розділі книги «Донецкая область в условиях развития независимой Украины» вперше був зібраний і узагальнений фактичний матеріал стосовно розвитку Донеччини в сучасних умовах. Брав участь у низці Всеукраїнських і регіональних конференцій з історичного краєзнавства. Голова правління Всеукраїнської спілки краєзнавців, академік НАН України, Герой України. П. Т. Тронько нагородив його почесною Подякою «За активну допомогу в проведенні X Всеукраїнської наукової конференції з історичного краєзнавства».
У 2007 р. Донецька область відзначала своє 75-річчя. До ювілею на замовлення Донецької обласної державної адміністрації та Донецької обласної Ради було підготовлено двотомне видання «Донеччина». М. Є. Безпалов був співавтором другої книги «Донеччина. Сучасний вимір», в якій узагальнено матеріал про сучасний промисловий, сільськогосподарський, науковий, культурний і творчий розвиток регіону загалом та окремих його адміністративних одиниць – міст, районів і селищ.
Важливими в науковому доробку Миколи Єгоровича є роботи з історії Донецького національного університету. Він є співавтором таких книг: «Донецький державний університет» (1998 р.), «Донецький національний університет» (2002 р.), «Учені Донецького національного університету» (2006 р.), автор низки статей, в яких досліджується проблема випускників ДонНУ, подається узагальнена характеристика його вихованців, що стали відомими науковцями і педагогами, засновниками наукових шкіл і напрямів, працювали або працюють на посадах ректорів, проректорів, деканів і завідувачів кафедр в ДонНУ та інших ВНЗ, директорів і завідувачів відділами академічних інститутів. Серед випускників університету окремо розглянуті керівники підприємств, центральних владних структур та органів місцевого самоврядування, діячі культури, які принесли славу Донбасу й Україні. З доповідями та повідомленнями з цієї проблематики також виступав на Всеукраїнських і регіональних наукових конференціях.
Багато уваги М. Є. Безпалов приділяв методичному напряму наукової роботи. Брав участь у створенні понад 20-ти навчальних посібників з історії для вищої школи. Особливої уваги заслуговують такі видання: «Тексты лекций по курсу „Политическая история XX века”» (1991 р.), «Курс лекций по истории Украины» (1991 р.), «Збірник документів та матеріалів з історії України» (1995 р.), «Політологічний енциклопедичний словник» (1997 р.), «Історія України» (1999 р.), «Україна від стародавніх часів до сьогодення» (2003 р.), «Історія України: погляд із сьогодення» (2004 р.) з грифом Міністерства освіти і науки України, «Історія України мовою документів» (2006 р.), «Історія України: кредитно-модульна система організації навчального процесу» (2007 р.), «Історія України: семінари. Кредитно-модульний зріз» (2009 р.). Вони є актуальними і наразі.
З 1995 р. М. Є. Безпалов – науковий керівник держбюджетних науково-дослідницьких тем кафедри історії слов’ян: «Наукове і методичне забезпечення курсу історії України» (1996–2000 рр.) «Актуальні проблеми наукового та методичного удосконалення курсу історії України» (2001–2003 рр.), «Наукове та методичне забезпечення курсу історії України: досягнення попередників і сучасний погляд» (2004–2006 рр.), «Проблеми нової та новітньої історії України: сучасний погляд» (2007–2009 рр.) За цими темами викладачами кафедри підготовлено та опубліковано кілька монографій, навчальних посібників і понад 100 статей.
М. Є. Безпалов успішно здійснював наукове керівництво аспірантами і здобувачами. Він наполегливо прищеплює смак до наукової роботи, зацікавлює, своєчасно підтримує невпевнених у собі, окриляє похвалою дисциплінованих і старанних, допомагає переборювати труднощі, домагається ґрунтовності і систематичності в їхній роботі, зберігаючи при цьому безмежне терпіння і такт. 12 його вихованців захистили кандидатські дисертації. Майже усі його колишні аспіранти працюють у вищих навчальних закладах Донецької області. Троє з них ведуть науково-педагогічну діяльність в Донецькому національному університеті і досягають значних успіхів: Т. І. Мармазова стала проректором з виховної і соціальної роботи, М. В. Примуш очолив кафедру політології, О. В. Щербініна працює доцентом кафедри державно-правових дисциплін економіко-правового факультету і займається підготовкою докторської дисертації.
З 1999 р. М. Є. Безпалов – член спеціалізованої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, а з 2003 р. – заступник голови спеціалізованої Вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) історичних наук у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України. За 10 років роботи у цій Раді Микола Єгорович виявив себе як висококваліфікований науковець, щиро зацікавлений у тому, щоб якість нових поколінь істориків була гідною і талановитою. Для членів Ради він є взірцем справжнього професіоналізму, педагогічної майстерності, інтелігентності і доброзичливості, толерантності і водночас принципової вимогливості.
Протягом 2000–2004 рр. був членом експертної ради з історичних наук Вищої атестаційної комісії України. Голова ВАК України В. Ф. Мачулін своїм наказом оголосив М. Є. Безпалову Подяку «За сумлінну роботу з виконання наукової експертизи та атестації наукових кадрів вищої кваліфікації в експертній раді з історичних наук».
Різноманітна і плідна наукова діяльність М. Є. Безпалова супроводжувалася педагогічною. За 40 років роботи в університеті він викладав студентам загальні курси «Історія КПРС», «Політична історія XX століття», «Історія України», «Історія сучасного світу», «Історія громадських рухів і політичних партій» на економічному, обліково-фінансовому, математичному, біологічному, історичному та інших факультетах. Його лекції завжди вирізнялися не тільки високою організованістю, науковістю, методологічною вивіреністю, а й моральною спрямованістю.
Вагомим є внесок професора М. Є. Безпалова в організацію і проведення виховної роботи серед студентської молоді. Він був першим деканом на громадських засадах факультету громадських професій (1971–1973 рр.), основною метою якого була підготовка майбутніх спеціалістів до активного громадського життя.
У 1990 р. М. Є. Безпалов був обраний заступником голови Ради з гуманітарної освіти ДонНУ (голова – ректор, академік НАН України В. П. Шевченко). На цій посаді багато зробив для того, щоб спрямувати діяльність Ради на запровадження широкої гуманітаризації освіти, опанування фундаментальних наукових знань, досягнень світової та вітчизняної культури, вільне самовизначення студентської молоді у світоглядних позиціях, духовних інтересах та цінностях. Рада на початковому етапі реформування вищої освіти (перша половина 90-х рр. XX ст.) рішуче виступила проти спроб зруйнувати систему виховної роботи. Виходячи з переконання у тому, що навчання повинно бути виховним, колектив викладачів орієнтували на удосконалення виховного процесу. Запровадження з ініціативи гуманітарної Ради посад проректора та заступників деканів з виховної роботи сприяло системності та послідовності у цьому напрямі. Діяльність Миколи Єгоровича була високо оцінена керівництвом університету. Він нагороджений Грамотою «За значний особистий внесок в організацію гуманітарної ради Донецького національного університету, допомогу ректорату у підготовці спеціалістів».
Понад 15 років М. Є. Безпалов керував кафедрою історії слов’ян. За цей час вона стала однією з провідних із різних напрямів діяльності. Щороку кафедра розширювала сферу наукового пошуку, збільшувала обсяги та ефективність досліджень. За цей час було опубліковано понад 20 книг і монографій, сотні наукових статей, підготовлено 30 кандидатів та 2 доктори історичних наук. Значно зміцнився науково-педагогічний потенціал кафедри. Троє науковців кафедри обрані академіками галузевих академій, трьом присвоєне почесне звання «Заслужений професор Донецького національного університету». 6 викладачів нагороджені знаком «Відмінник освіти України».
Колектив кафедри був нагороджений Грамотами університету за активну роботу з видання монографій у 2001–2002 рр. і у 2005–2006 рр. а також Почесним дипломом «За вагомий внесок у піднесення престижу університету».
М. Є. Безпалов – член Вченої ради університету і ради історичного факультету. Нагороджений знаками «Відмінник освіти України» (2000 р.), «Петро Могила» (2007 р.), Почесною Грамотою Донецької обласної Ради (2007 р.) і Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України «За високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток освіти та науки». У 2009 р. йому присвоєне почесне звання «Заслужений професор Донецького національного університету».